Він називав себе «рядовим полковником Майдану», хоча виконував там далеко не рядову роль.
Після жорстокого побиття «Беркутом» київських студентів колишній миргородський мер Василь Третецький (уродженець с.Кинашева) організував і фактично очолив у Миргороді Штаб народного спротиву диктатурі: проводив народні віча і пікетування, збирав для столичних протестувальників теплий одяг, кошти, харчі, організовував поїздки миргородців на столичний Майдан.
У найвідповідальніші дні, коли загострилось протистояння між майданівцями та силовими органами, Василь Третецький разом із сином Сергієм стояв на київських барикадах, допомагаючи бійцям Сьомої сотні Самооборони (був озброєний тільки мегафоном і відеокамерою), а після кривавих подій на Майдані, заснував фонд медико-психологічної реабілітації учасників Революції…
Якби Василь Пилипович дожив до наших днів, він би знову був на передовій, серед бійців, які воюють з ненависними рашистами. Він планував сформувати із активістів Майдану «Миргородську сотню» і влитися з нею в народне ополчення. Але його війна скінчилась 25 березня 2014 року.
Вже після того, як в Україні було повалено режим Януковича і влада почала переходити до представників народу, групою невідомих осіб було скоєно збройний замах на Василя Третецького, внаслідок якого він отримав тяжке вогнепальне поранення.
Сталося це у Миргороді 16 березня 2014 року, а за дев’ять днів Василя Пилиповича не стало… Василь Пилипович Третецький загинув у розквіті сил, проживши цікаве і змістовне життя. Він був людиною слова, і людиною честі, яка завжди випромінювала оптимізм.
14 жовтня йому мало б виповнитися 70 років. З нагоди цієї дати у Кинашівській гімназії проведена лінійка вшанування пам’яті Василя Третецького. Прозвучали патріотичні вірші та пісні, присвячені подіям Майдану, даті Героїв, які в мирний час віддали своє життя за вільну, незалежну, європейську державу.
Хвилиною мовчання присутні вшанували пам’ять Василя Третецького, загиблих Героїв Небесної Сотні та учасників АТО, загиблих у російсько-українській війні, зокрема односельчан. Вони полягли за нас, за щасливе майбутнє наших дітей, відстоюючи гідність, соціальну справедливість. Вони вірили – у перемогу добра над злом, правди – над неправдою та кривдою. Надією – на краще майбутнє для своєї рідної землі. Любов’ю – до України, справжніми синами якої вони були, є і будуть.
На заході був присутній однокласник Василя Пилиповича, голова ПСП «Зоря» Яськов Микола Олексійович. З теплотою та сумом він згадав про шкільного товариша, зустрічі після закінчення школи.
Побажав присутнім бути гідними громадянина ми України, шанувати пам’ять про тих, хто заради торжества справедливості пожертвував власним життям.
Дякуємо Вам, Миколо Олексійовичу, за цінний подарунок для нашої гімназії.
